Проєкт с. Баня Лисовицька

с. Баня Лисовицька Стрийського району

Метою проекту у Б.Лисовицькій є : розвиток культурно-пізнавального туризму та рекреаційного туризму

Створення по рекреаційному:

Рекреаційно-мистецького хутору «Соляний Мочир», що стане мистецькою і екологічною оазою для проведення екологічних, духовних, етнічних, мистецьких фестивалів та оздоровчих заходів, вишколів, ретритів (духовних виїзних семінарів для духовної чи психологічної роботи над собою), виставок, таборування та зустрічей, а також реабілітації для воїнів АТО і ООС та їхніх сімей.

Інфраструктура у Б.Лисовицькій :

  • будівництво стандартного приміщення
  • будівництво еко – будинку
  • влаштування корту для тенісу
  • влаштування ігрового дитячого майданчика з елементами для дітей з ОФВ
  • влаштування альтанок на 15 та 30 осіб
  • влаштування літнього амфітеатру
  • благоустрій біля джерела
  • забезпечення освітлення території
  • будівництво велосипедної стоянки
  • будівництво спортивного майданчика зі штучним покриттям

Базис Б.Лисовицької

Назву села виводять від «бані» — дерев’яне приміщення, де виварювали із солоної ропи кухонну сіль. Власник села Лисовичів пан Браницький в 1538 році отримав королівський дозвіл викопати криницю для добування солоної ропи. Перша письмова згадка про існування солеварної «бані» датується 1541 роком. Двічі на день виварювали по 18 бочок солі. В 1826 році ропа стала гіркою і виробництво солі припинили, а за місцевістю закріпилась назва «баня». Ще в 16 столітті ці краї були постачальниками необхідного продукту. Але пізніше помітили, що сіль стала гіркою, і вона перестала бути затребуваною. Зате цілющі властивості ропи, що містить рідкісні мінерали, сприяли розвитку курорту Моршин, чиїм передмістям стала Баня Лисовицька.
На кордоні між цими населеними пунктами, біля траси Львів — Івано-Франківськ, побудована каплиця

В 1850-х роках на честь сходження на австрійський престол 18 річного цісаря Франца-Йосифа І було закладено 18 унікальних дерев. В 1880 році дорогою до Борислава в міні-дендропарку зупинявся сам Франц-Йосиф І. Згодом дерева обнесли кованим ланцюгом. Станом на 2011 рік зберігся Дуб Франца Йосифа, дві липи та сосни Веймутова. Дуб оголошено ботанічною пам’яткою природи в 1984 році. У 2010 році Мінприроди України присвоїло дубу звання Національного дерева України.

На території села знаходиться:

  1. «Соляний Мочир»перша письмова згадка про існування солеварної «бані» датується 1541 роком

  2. Меморіальний комплекс «Лицарська звитяга України» у с.Баня

Лисовицька, що містить :

– Меморіальний цвинтар Січового Стрілецтва;

– Алею Слави «Незламні»;

– Музейну – кімнату «Україна понад усе».

3. Музей самодіяльного композитора і педагога Романа Савицького

4. Майстерня музичної родини Пуцентела — Putsentelas violin studio, скрипковий майстер Мирослав Пуцентела працює тут разом із дружиною Наталією вже майже 35 років

5. Замкова територія, де Іван Франко написав казку «Лис Микита».

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.