с.Дубриничі, Перечинський р-н

Дубриничі (словацкою Dubrinič(e), угорською Bercsényifalva) —село в Україні, в Перечинському районі Закарпатської області між районними центрами Перечин та Великий Березний.

Розташоване на річці Уж. Крайнє південно-східне село Лемківщини.

Дубриничі згадуються вперше в латинському тексті в формі Добронч, потім у 1401 році — як Дубрич. Назва походить від слова «дуб». Село під назвою Дубриничі в письмових джерелах вперше згадується в 1427 році.

Станом на 1775 рік в селі 57 дворів і 763 жителі. Через півстоліття у 103 дворах мешкало 819 осіб, із них 800 греко-католиків і 19 угорців-реформатів. У географічному словнику Угорщини замітка про Дубриничі свідчить: «Руське село в Ужанському комітаті на березі Ужа, на північ від Ужгорода за чотири години ходьби».

До кінця XVII століття Ужгородським замком і навколишніми селами володіли графи Другети, до їхньої домінії входило і Дубриничі. Загін опришків Івана Сивохопа навесні 1649 року побував у Дубриничі і завдав кілька ударів сторожовим загонам графа Другеті. Селянські загони під керівництвом Михайла Васильчака з Дубриничів у 1706 році діяли в маєтках ужанської шляхти. Під кінець війни в Ужанській жупі налічувалося вже 10 загонів, які здійснили 35 нападів на маєтки шляхти.

У першій половині XIX століття економіка Дубринича дещо змінилась. Розширилася відома на всю Угорщину дубриницька економія з вирощування великої рогатої худоби. Почалися розробки родовища каолінової глини, що своєю якістю не поступалася найбільш знаменитим каоліновим глинам Європи. Дубриницький каолін вже з середини XIX століття йшов на виготовлення відомої на світовому ринку віденської порцеляни. В 1901 році було збудовано вузькоколійну залізницю завдовжки 16,4 км. Вона йшла з Дубринича вздовж річки Лютої до Чорноголови. Нею доставлявся ліс до Перечинського лісохімзаводу.

У 1751 році згідно з єпископською візитацією в Дубриничах була дерев’яна церква Святого Козьми і Дем’яна з двома дзвонами. Муровану церкву Успіння Пресвятої Богородиці збудували у кінці ХIХ століття. Біля церкви стоїть каркасна металева дзвіниця з трьома дзвонами, вилитими Ференцом Егрі в 1927 році.

Джерело


Вело-садиба

«Добра нуч» – екологічна велосадиба у селі Дубриничі на Закарпатті. Аліса з чоловіком викупили старе зерносховище й перетворили його на туристичний об’єкт. Щороку сюди приїздять велотуристи та бекпекери з усієї Європи. Тут можна взяти велосипед напрокат і проїхатися мальовничим Закарпаттям.

Велосадиба замість старого зерносховища

 

Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.